Легенди рідного краю

Авторські легенди про населені пункти Старокостянтинівщини, опубліковані в збірці "Легендами багатий край", 2011 року.

Легенди про село Сковородки

Невідомо, коли саме виникло село Сковородки. Церковний староста Іван Максимович Гирей (Теодорович М.И. Волинь в опи­саниях городов, местечек и сел. – Почаїв, 1899 р.) розповідав: «В дуже давню давнину мій дід розказував мені, що в тім самім мі­сці, де тепер наше село, жили якісь нехристи-долбани, які жили, як звірі. Через кілька років прийшов до них якийсь християнин і став розказувати їм про Бога нашого Ісуса Христа. Довго вони противились цій мові, але, на кінець, Божа правда взяла верх. Вони охрестились і з того часу почали прославляти нашого Бога». Невідомо і те, яку назву мало наше село в сиву давнину. На початку ХVІ століття воно називалось «селище Сковородинці», а на початку ХVІІ століття – називалось то село «Сковородки», то село «Сковрудки». Існує чотири перекази про походження назви села Сковород­ки. За першою, село Сковородки отримало свою назву від свого першого поселенця. У прекрасний край, оточений звідусюди лі­сами, прийшов молодий юнак на прізвище Сковородинець. Сподобалася йому ця місцевість, і залишився він тут жити удвох зі своєю молодою дружиною. Від них і пішло село, яке стало нази­ватися Сковородки. Друга версія розповідає, що під час набігів монголо-татар наше село було повністю знищено. Татари, лютуючи, ловили лю­дей і смажили їх на великій сковорідці. Залишилось із села попе­лище, тільки велика сковорідка посеред села нагадувала про страшні події. Через деякий час повернулись кілька людей, які дивом вціліли, і стали вони називати своє село Сковородками. Третя версія говорить, що село дуже швидко виникло, (заро­дилось), тому і звалось воно спочатку Скорородки, а згодом, щоб полегшити вимову – Сковородки. Четверта версія розповідає, що у ті часи, коли село і вся ту­тешня територія були під владою Польщі, у наших краях гнізди­лося дуже багато жайворонків. Полякам подобалися ці птахи, їх чарівний спів. Звідтоді і стали вони називати нашу місцевість Сковрунками (від польського Skovrunek – жайворонок).

Записала Клімух Світлана с.Сковородки

 

Оповідь про спалені Сковородки

Зародження поселення, як і народження людини – явище унікальне і не випадкове для світу. Як утворювалися села? Певно щось незбагненне підказувало давній людині, що саме тут, а не деінде, потрібно зводити свій дім, оселившись чи то на околиці лісу, біля річки, або джерела (щоб не знати голоду навіть у нев­рожайні роки), на пагорбі, звідки видно аж ген-ген, чи у виярку, де ворог поруч пройде – не помітить. Від переслідувань ховалися в болотах, зберігаючи родову пам'ять, – приходили на місце зни­щеного поселення. Жили… Зрозуміло, що на землі, кожний клаптик котрої у різні часи намагалися привласнити як не одні зайди, то – інші, залишатися самостійними було надто великою розкішшю, часом навіть смер­тельно небезпечною. От і настали такі віка, коли усі села нашого краю почали належати панам, шляхтичам та магнатам. Ті переважно не самі землями і душами управляли (бо не пансь­ка це справа), а передавали їх, як тепер записали б у норматив­них документах, у тимчасову, або довічну оренду. А подекуди належали села і місцевій знаті – «земянам» (інак­ше називали їх «боярами») – котрі чи то за вірну службу отримували в користування населені пункти, чи, «вибившись у люди» і досягнувши певного матеріального становища, навіть самі могли заснувати село. Скажімо, село Семиреньки заснував такий-собі земян Семеренко, а село Сковородки – брати Сково­рідки і згадується воно вперше в літописі 1545 року. Лихою славою і недоброю долею лишило село слід на сувоях історії – нападами татарви. Жодного разу не обійшли його сторо­ною загарбники-кримчаки, жодного разу не минулося без різани­ни, полону та пожарищ! У 1618 році вкотре налетіли татари корчаками на подільське поселення! Запалали білі хатини вогнями, вкриваючись, ніби вдо­виними хустками, гірким чорним чадом, заголосили дружини над вбитими чоловіками, а малолітні діти перелякано чіплялися за спідниці схололих матерів! Горіли обидва фільварки біля села, пішла за вітром корчма і, скинувши до неба крилами, спалахнули млини… Зібрали нападники нехитрий крам по хатах тай – смоло­скипа під солом’яну стріху! Тих, хто вцілів – і старих і малих – погнали до орди. Чорну землю лишили по собі загарбники на міс­ці квітучого колись села, під корінь знищили життя! Не перший це був напад на село. Не вперше Сковорідка «грудьми зустрічав татар», тримаючи в руці, замість хлібини, люту зброю. Схоже, затялися татари помститися незговірливому боярину. От і помстилися. Але не всіх повели тоді на арканах у неволю. Хтось врятував­ся в лісі, хтось втік у дорозі. Відродили село. Набіги чужинців продовжувалися і опір селян тривав. Ще не раз і не двічі татари палили і грабували село, не одного сина погнали на вірну гибель до орди, не одну доньку – на глум для чужинців. Через шістдесят із гаком років село знову винищили до тла. Все повторилося із жахаючою послідовністю. І знову, ніби моло­де пагіння з-під землі, проклюнулося життя на місці попелища, зберігаючи батьківську пам'ять і багатіючи нею. Хтозна, в котро­му з оборонних боїв загинув засновник села Сковорідка? Тільки імення його збереглося. І проросло воно в долю і в назву села.

Написала Оксана Радушинська за словами Скрижевської Тетяни Михайлівни – історика, краєзнавиці

 

Легенди про Сковородківські корчми

Колись давно в селі Сковородки було сім шинків, котрі місцеві називали корчмами: «Панська корчма» знаходилася в господарстві, де тимчасово проживав поліцейський урядник. «Людська корчма» знаходилася поблизу цвинтаря. «Мальована корчма» знаходилася при дорозі в село Гнатів­ці. Мала таку назву тому, що на дверях цієї корчми була намальо­вана селянка «Гандзя Осмаляна» (кажуть, що полюбляла ця жіноч­ка спиртні напитки і танці). «Задрипана корчма» знаходилася в частині лісу с. Гнатівці і по-інакшому ще називалася Косачева. Там розходились дороги до села Гнатівці і села Моломолинці. Дали тій корчмі таке неблаго­видне наймення, бо була вона обсмикана і загиджена. «Дубова корчма» знаходилась при дорозі в село Мотрунки, на узліссі Сковородківського дубового лісу. «Весела корчма» знаходилась при дорозі в село Верхняки. Називалась так, бо восени поблизу дороги збирались веселики – журавлі. Як веселики веселились, так і люди веселилися в корчмі. «Забара корчма» знаходилась при дорозі в село Новосе­лицю. Назву таку отримала від пам’ятного розливу води, яка знес­ла і забрала греблю, що стояла біля корчми.

Записала бібліотекар с. Сковородки Павлюк Світлана зі спогадів Степанської Олександри Юріївни, 1921 р. н.

 

Легенда про «Обозисько»

У місцевості поблизу села Сковородки є частина лісу, яка нази­вається «Обозисько». Переказують, що в цьому місці був захований польський обоз. Поляки втікали з-під Пиляви, а їх переслідували козаки Бог­дана Хмельницького чи Максима Кривоноса. Козаки жорстоко розправились з поляками і скористалися їхнім польським обозом. З того часу частину лісу біля Сковородок називають «Обози­сько». Записала бібліотекар с. Сковородки Павлюк Світлана зі слів Коломійця Герасима Юрійовича, 1924 р.н. Легенда про польський обоз Є у Сковородківському лісі урочище, яке має назву «Обозисько». Легенда говорить, що колись це урочище було обнесене з усіх сторін валом. Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького поляки, тікаючи з-під Пилявець, зупинилися обозом у цьому урочищі і хотіли заховати скарби. Та військо Богдана Хмельницького наздогнало їх і розбило обоз, забравши частину скарбів, яку поляки не встигли закопати. Іншу, заховану частину скарбів, не знайшли до цього часу. Ще за однією версією, польський обоз наздогнав загін Максима Кривоноса, який у той час вирушив із Старокостянтинова на захід України.

Записала Клімух Світлана с.Сковородки Збірка «Легендами багатий край», 2011 рік. 

Дізнатись більше: https://unas.news/articles/37-lehendy-pro-selo-skovorodky.html


Легенда про Писаря

Писарівка – невеличке мальовниче село на Старокостянтинівщині. «Писарівка» розтлумачується як «писар» і «ріка». У цьому селі давним-давно жив працьовитий, талановитий писар. Він умів добре писати писанки – просте яйце в його руках перетворювалося на мистецький витвір. Також він малював красиві картини із пейзажами навколишнього світу. Щороку перед Великоднем писар малював багато писанок і роздаровував їх односельцям. Та щиро його любили і поважали не лише за це, а й за те, що був він доброю і чуйною людиною. Одного дня до писаря приїхав князь – йому на Великдень знадобилося багато писанок. Князь був багатий, але злий і жорстокий. Він наказав писареві розписати цілу тьму яєць. Але у майстра не було стільки фарби, воску та й не встиг би він виконати роботу, бо до Великодня залишалося зовсім мало часу. Тоді князь розлютився і за непокору вбив писаря, а всі його вже написані писанки – розтрощив! Проте односельці не забули доброго писаря і на його честь назвали своє село Писарівкою. Записала зав. бібліотекою села Огіївці Ковтонюк Майя зі слів жительки с.Писарівка Дзвоник Марії Микитівни, 1936 р.н. Легенда про Огіїву корчму Давним-давно це було. На Україну нападали то поляки, то татари… Вони знищували все на своєму шляху: палили церкви, убивали людей, гнали молодь у рабство. Одного разу напали татари на село. Воно було невелике – лише з двох вулиць. Вороги спалили всі обійстя, немічних стариків і дітей повбивали, а решту селян забрали в полон. Спустошився край. Але не довго гуляли розгромленим селом лише вітри та примари. Проходив цією місцевістю шлях зі Старокостянтинова до Полонного. Тоді не було машин, а люди пересувалися верхи чи на кінних підводах. От один чоловік на прізвисько Огіїв вирішив на пустирищі збудувати невеличку корчму – якраз на горбочку біля прірви звів два будиночки. В одному люди перепочивали, обідали і чаркували. Друга будова – стайня. Огіїв людей і коней нагодує, подорожні відпочинуть і їдуть підводами чи бричками далі, а він – нових мандрівників зустрічає. Багатьом сподобалося це місце. Почали люди оселятися навколо корчми, розширювати межі колишнього села. Корчмар розбагатів. Побудував собі гарний будинок біля ставка, який височів над всіма бідняцькими хатами. Люди, які поселилися тут, почали працювати на корчмаря. І вони називалися огіївчани, від прізвища свого пана Огіїва. Поселення назвали Огіївна. Згодом перейменували на Огіївці. Записала зав. бібліотекою села Огіївці Ковтонюк Майя, розповів Карпусь Олександр Іванович, 1914 р.н. Оповідка про жадібного чоловіка Жили собі чоловік та жінка. Чоловік був дуже скупий і не добрячий. Він нікому не вірив, що йому казали – все піддавав сумніву. Особливо чоловік цькував жінку. Що вона не зробить – однаково не так, що не скаже – ще гірше! Одного разу жінка спекла сім хлібин, восьму паляницю і дев’ятого плесканчика. Зараз, де не візьмись, заходить старець до хати і просить хліба. Шкода стало жінці дідуся, вона і віддала йому маленьку хлібину, а плесканчика з’їла сама. Закінчився день, вечоріє, приходить з роботи чоловік і одразу з порога захотів дізнатися скільки дружина спекла хлібин. «Сім», – відповіла жінка. «Кажи правду, бо вмру!», – погрожує чоловік. Жінка розлютилася на чоловіка і каже: «Вмирай!» Чоловік ліг на лавку і видає себе за померлого. Жінка плаче, приказуючи: «Сім. Сім.» Не встає… Зібралися вже люди, несуть чоловіка на цвинтар, а вона плаче та промовляє: «Сім. Сім.» А коли вже стали спускати труну до ями, то жінка заголосила: «Сім хлібин, паляничку і ще плесканчика». Чоловік, почувши жінчине зізнання, щосили почав гукати: «Відчиніть мене, жінка аж тепер правду сказала!» Та люди вирішили провчити скупого чоловіка, змовилися між собою і запропонували, що випустять його лише у тому випадку, якщо він розкається і половину свого багатства роздасть бідним. Чоловік пообіцяв стати кращим, ніколи не гнівити Бога, бути милосердним до знедолених. Відтоді чоловік почав жити новим життям, як і обіцяв, половину свого багатства роздав бідним.

Записала зав. бібліотекою села Огіївці Ковтонюк Майя зі слів Куклюк Лариси Петрівни, 1930 р. н. Збірка "Легендами багатий край", 2011 рік.

Дізнатись більше: https://unas.news/articles/31-lehenda-pro-pysarya.html

скачать софт
Пошук
До уваги громадян
Центр надання адмінпослуг
Координаційний центр з надання правової допомоги
УНАС.NEWS
Все про субсидії
Зразки заяви про призначення субсидії, декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії та інструкції про порядок заповнення.

Переглянути детальну інформацію

Роз'яснення щодо отримання субсидій.

Переглянути детальну інформацію

Калькулятор розрахунку субсидії

Калькулятор розрахунку субсидії

До уваги громадян

Основні заходи Старокостянтинівської райдержадміністрації заплановані на наступний тиждень

Переглянути детальну інформацію

П Е Р Е Л І К ЗАХИСНИХ СПОРУД – ПРОТИРАДІАЦІЙНИХ УКРИТТІВ (ПРУ), ЯКІ РОЗМІЩЕНІ НА ТЕРИТОРІЇ СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО РАЙОНУ СТАНОМ НА 23.12.2019 РОКУ

Переглянути детальну інформацію

Інвестиційний атлас надрокористувача

Переглянути детальну інформацію

Старокостянтинівський міськрайонний сектор філії Державної установи "Центр пробації" у Хмельницькій області

Переглянути детальну інформацію

ГО "Донбас СОС" безкоштовна "гаряча лінія" 0-800-309-110

Переглянути детальну інформацію
Телефон довіри
З метою забезпечення виконання завдань, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", вважаються телефоном довіри облдержадміністрації контакти: (0382) 65-00-87,
email: stop_korupzia@ukr.net
Про відомі факти вчинення корупційних діянь посадовими особами повідомляти на "телефон довіри"
Влада проти корупції
З метою виконання завдань щодо протидії корупції, забезпечення вирішення конфліктних питань громадянами в районних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування при отриманні ліцензій, спеціальних дозволів або будь-яких інших послуг у земельній сфері, у сфері медичного обслуговування тощо, при зволіканнях у виготовленні документації державними службовцями, а також при безпосередньому зіткненні з фактами здирництва та хабарництва, просимо звертатися на телефон "довіри" районної державної адміністрації 3-15-69.
Отримав субсидію - бережи енергоресурси!
Я МАЮ ПРАВО! Про проект
Я МАЮ ПРАВО! Я зміг захистити свій бізнес! Зможеш ...
Я МАЮ ПРАВО! Я захистила свої права! Якщо будеш ді ...
Я МАЮ ПРАВО! Я маю право на безоплатну правову доп ...
Інтерактивна карта

Інтерактивна карта регіональних/міських програм відшкодування частини відсотків/суми за кредитами для населення та ОСББ (ЖБК) на утеплення

Інтерактивна інвестиційна карта

Інтерактивна інвестиційна карта з енергоефективності та відновлювальної енергетики України - UA MAP

Зміни одне життя

Зміни одне життя

Календар
    Червень 2020    
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930 
Погода
Архів
Червень 2020 (3)
Травень 2020 (58)
Квітень 2020 (77)
Березень 2020 (58)
Лютий 2020 (19)
Січень 2020 (25)